Це – матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини…

О мово вкраїнська!.. Хто любить її,

Той любить мою Україну.

Сосюра. В.

Мова - це не просто засіб людського спілкування , це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен у першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб – мова.

21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки в 1999 році. В Україні також почався відлік його історії , хоча сама  проблема національної мови на українських землях нараховує кілька століть. Соціальні функції мови безмежні. Дехто вважає її лише засобом порозуміння, спілкування між людьми. Насправді ж її призначення цим не вичерпується. У мові нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Мова для кожного народу стає ніби другим природним оточенням, у якому він існує. Як великої шкоди завдає нищення природи, так зречення, ігнорування рідної мови чи навіть неповага до неї, яка є рівноцінною неповазі до батька й матері, знижує духовний потенціал нації, нівелює індивідуальність і самобутність народу.

Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її роль в розвитку особистості, не плекає її – не може розраховувати на гідне місце в світовій історії та культурі.

18 лютого бібліотекарі  відділу абонементу Ратнівської районної бібліотеки підготували виставку-нагадування «Народ і мова вічні і єдині», яка висвітлює значення рідної мови для свого народу. Бібліотекарі пропагували виставку широкому колу користувачів книгозбірні, і наголошували, що саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки.

Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!