Вдова... Вдівство... Вдовина доля. У цих словах поєднані смуток, біль, печаль... Але вдівство - це не кінець життя, жіночого щастя, а час глибокого спілкування з людьми, з родиною, з Богом. Про це говорили і організатор свята "Вдовина доля" Єва Панько, жінки котрі мають чоловіків та запрошені вдови ветеранського хору "Журавлі".

Свято проходило актовому залі бібліотеки, яке розпочала бібліотекар О. Пінкевич словами Лесі Українки:

А скажи мені, доле,

Як прожити без долі?

Як обірвана гілка,

Що валяється долі.

До свята готувались всі, але основним спонсором була Любов Кручок. Жінки з ветеранського хору, котрі мають чоловіків, приготували для вдів "сюрприз": спекли торти, купили солодощі, шампанське. Дарували пісні: "Понад гаєм зелененьким", авторську пісню Єви Панько "Чоловіка я не маю" та частували вдів настоянкою з різних ягід і фруктів "Жіночі чари".

У вечорі взяла участь голова районної Ради ветеранів Костарєва Марія, яка згадувала і про солдатських вдів воєнних, афганських та чорнобильських, тих, що втратили і продовжують втрачати в АТО чоловіків.

Всі присутні вдови розповідали про себе, про те, як жилось і живеться їм сьогодні. Більшість говорили, що лише пісня допомагала вижити: "Щоб не плакать я співала" - девіз кожної вдови. На вечорі співали всі свої пісні-символи: "Добрий вечір сусідонько", "Брала вдова льон дрібнесенький", "Ой хмелю ж мій хмелю".

Нікого не залишили байдужими вірші прочитані Оленою Пінкевич, Євою Панько та Марією Костарєвою.