«Ні труни, ні хрестів І ні тризни!

Прямо в яму, На віки-віків!

Чорна сповідь Моєї Вітчизни

І її затамований гнів»

А. Листопад

…Масштаб пам’яті про Голодомор є для нас, українських громадян, мірилом національної гідності та людської чесності. Ми здатні зберегти пам’ять про нього, адже це дасть шанс нашому народові бути одним цілим. Голодомор — не відсутність їжі та страшний голод, а вбивство, сплановане знищення мільйонів громадян. Упродовж десятків років згадки про страшні події зберігалися сотнями тисяч людей. Вони передавалися від покоління до покоління. Ми повинні пам’ятати про загиблих під час Голодомору, щоб убезпечити свій народ від повтору такої страшної трагедії.

Традиційно на Ратнівщині 24 листопада  біля пам’ятного знака на честь 2000-ліття Різдва Христового відбувся  мітинг- реквієм «Жорстокі миттєвості Голодомору» до Дня пам’яті жертв голодоморів  1932-33 років в Україні – геноциду українського народу за участі духовенства, представників органів влади та місцевого самоврядування, працівників установ та  організацій, учнів шкіл, жителів району.

Їм – неоплаканим і невідспіваним...Їм – похованим без труни й молитви... позбавлених могили й шани – присвячується цей мітинг наголосила ведуча   Катерина Дерев’яненко, бібліотекар ЦРБ.

Учасники заходу принесли до пам’ятного знаку свічки, лампадки, тематичні квіткові композиції та колоски.  Хвилиною мовчання віддали шану пам’яті Жертвам Голодомору. З сумом в очах присутні прослухали пісню «Свіча» у виконанні Катерини Харкевич, вірші «Україні», «Свіча пам’яті» продекламували учні школи-гімназії №1 Софія Савчук та Давид Ятчук.  Духовенство селища відслужили панахиду за упокій душ усіх заморених голодом.

Надзвичайно важливою є людська пам’ять про трагічні сторінки нашої історії, про кожну жертву, кожного невинно убієнного та закатованого українця.