…Ні, це не сон, таке було

Морили голодом село.

Я чую правду з уст тремтячих

Отих людей, що зло те бачив,

Хто мало з голоду не вмер,

Та дивом вижив і тепер

Цю правду каже, щоби знали,

Як голодом людей вбивали.

Трагічні сторінки історії України, не дають змоги забути нам, свідомим синам і донькам своєї країни, події 32-33-х років. Голодомор залишається страшною сторінкою у нашій історії. Цей голодомор 1932—1933 років — «неопалима купина» — кущ, який ніколи не перестає горіти, рана, що ніколи не загоюється. З кожною жалобною річницею ця рана відновлюється й з’являються нові й нові документальні спогади свідків тих жорстоких подій, народжуються прозові й віршовані твори, які передають ті жахіття.

24 листопада на Ратнівщині, в рамках відзначення 85 роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні – геноциду українського народу, біля  пам’ятника на честь 2000-ліття Різдва Христового центральна районна бібліотека провела пам’яті убитих голодом мітинг-реквієм «Вогонь скорботи палає в серцях».  На заході були присутні духовенство району, представники органів влади та місцевого самоврядування, працівники установ та  організацій, учні шкіл, жителі району.

Пам’ять невинно замучених голодом та політичними репресіями людей присутні вшанували хвилиною мовчання та запалили свічки пам’яті і поклали до хреста вінок з колосків.

Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну душу зігріє в цю мить

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.